рефераты бесплатно
Рефераты бесплатно, курсовые, дипломы, научные работы, курсовые работы, реферат, доклады, рефераты, рефераты скачать, рефераты на тему, сочинения,рефераты литература, рефераты биология, рефераты медицина, рефераты право, большая бибилиотека рефератов, реферат бесплатно, рефераты авиация, рефераты психология, рефераты математика, рефераты кулинария, рефераты логистика, рефераты анатомия, рефераты маркетинг, рефераты релиния, рефераты социология, рефераты менеджемент и многое другое.
ENG
РУС
 
рефераты бесплатно
ВХОДрефераты бесплатно             Регистрация

Реферат: Вшанування пам’яті Панаса Мирного  

Реферат: Вшанування пам’яті Панаса Мирного

Реферат

«Вшанування пам’яті Панаса Мирного»

Виконала: учениця 10-б класу, СШ № 38

Полагейкіна Віктрія

м. Дніпродзержинськ

2005


Панас Мирний (Панас Якович Рудченко) народився 13 травня 1849 року в родині бухгалтера повітового казначейства в місті Миргороді на Полтавщині. Незначною була освіта Панаса Рудченка, бо після кількох років навчання в Миргородському парафіяльному, а потім у Гадяцькому повітовому училищі чотирнадцятилітній хлопець йде на власний хліб.

Чиновницька служба Рудченка почалася в 1863 році в Гадяцькому повітовому суді. Наступного року він переходить у повітове казначейство помічником бухгалтера, а згодом, після короткочасного перебування в Прилуках, займає цю ж посаду в Миргородському казначействі. Так минули перші вісім років служби в невеликих містах Полтавщини. На цей час припадають його перші спроби на ниві літературної творчості та фольклористичної діяльності. Частина зібраних П. Рудченком фольклорних матеріалів була згодом опублікована його братом Іваном Біликом у збірниках «Народные южнорусские сказки» (1869, 1870) та «Чумацкие народные песни» (1874).

З 1871 року Панас Рудченко живе і працює в Полтаві, займаючи різні посади в місцевій казенній палаті. Його зовсім не приваблювала чиновницька кар'єра (хоч сумлінне, ретельне виконання службових обов'язків дозволило досягти високого чину дійсного статського радника). І. П. Рудченко починає пробувати свої сили в літературі. Прикладом для нього був старший брат Іван, що вже з початку 60-х років публікував свої фольклорні матеріали в «Полтавских губернских ведомостях», друкувався в «Основі», а пізніше видав окремі збірники казок і пісень, перекладав оповідання Тургенєва, виступав у львівському журналі «Правда» з критичними статтями.

Літературна праця стає справжньою втіхою і відрадою П. Рудченка. Уриваючи час від відпочинку, просиджуючи вечори за письмовим столом, він з натхненням віддається улюбленим заняттям. Перші його твори (вірш «Україні» та оповідання «Лихий попутав»), підписані прибраним ім'ям Панас Мирний, з'явилися за кордоном, у львівському журналі «Правда» в 1872 році. Незважаючи на те, що в 70 — 80-х роках письменник продовжує інтенсивно працювати, його твори, в зв'язку з цензурними переслідуваннями українського слова в Російській імперії, друкуються переважно за кордоном і на Наддніпрянській Україні були майже невідомі широким колам читачів.

Так, 1874 року в журналі «Правда» побачили світ нарис «Подоріжжя од Полтави до Гадячого» та оповідання «П'яниця», а в 1877 році в Женеві з'являється повість «Лихі люди». Ще 1875 року в співавторстві з братом Іваном Біликом було закінчено роботу над романом «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» і подано до цензури, але в зв'язку з так званим Емським указом 1876 року в Росії цей твір не був опублікований і теж вперше з'являється в Женеві у 1880 році. Тільки в середині 80-х років твори Панаса Мирного починають друкуватися на Наддніпрянщині: на сторінках альманаху «Рада», виданого М. Старицьким у 1883 — 1884 pp., публікуються перші дві частини роману «Повія» та два оповідання з циклу «Як ведеться, так і живеться». 1886 року в Києв виходять збірник творів письменника «Збираниця з рідного поля» та комедія «Перемудрив». Одночасно Мирний продовжує виступати і в західноукраїнських збірниках та журналах, де друкуються такі його твори, як «Лови», «Казка про Правду та Кривду», «Лимерівна», переспів «Дума про військо Ігореве».

Літературні інтереси Панаса Мирного тісно поєднувалися з його громадською діяльністю. Ще за молодих років він був зв'язаний з революційним визвольним рухом, з 1875 року брав участь у нелегальній роботі революційного гуртка «Унія», який був утворений у Полтаві; під час обшуку в нього були знайдені заборонені політичні видання.

Підтримував Мирний тісні зв'язки з багатьма діячами української культури — Лисенком, Старицьким, Карпенком-Карим, Кропивницьким, Коцюбинським, Лесею Українкою, Заньковецькою, Білиловським, Жарком. Як член комісії міської думи він бере активну участь у спорудженні пам'ятника І. Котляревському в Полтаві.

Особливо посилюється громадська діяльність Панаса Мирного напередодні і в період першої російської революції. Він виступає з відозвами, в яких закликає до єднання всіх прогресивних сил у боротьбі за свободу й рівноправність жінок, співробітничає в журналі «Рідний край», що 1905 року почав видаватися в Полтаві, у ряді своїх творів («До сучасної музи», «Сон», «До братів-засланців») відгукується на революційні події.

Коли 1914 року було заборонено вшанування пам'яті Шевченка, письменник у відозві, написаній з цього приводу, висловлює глибокий протест обурення ганебними діями царизму. Не дивно, що в 1915р. поліція розшуку «політично підозрілу особу» Панаса Мирного.

В зв'язку з тим, що письменник, не бажаючи ускладнювати сво службові стосунки, весь час конспірувався, його особа для широких кіл читачів та, як бачимо, і для офіційних властей була таємницею. Та справа ще й в тому, що Панас Мирний, як людина виключної скромності, вважав, що треба дбати не за популярність своєї особи, а за працю на користь народові. Вже незадовго до смерт в листі до знайомого І. Зубковського він просить не розкривати його псевдоніма: «Хотя многие мои знакомые знают, кто такой Панас Мирный, но я за жизни своей не хотел бы рекламировать своей фамилии, серьезно считая себя недостойным тех прославлений, какие создались вокруг имени Мирного»/ Після встановлення Радянської влади на Україні Мирний, незважаючи на свій похилий вік, іде працювати в Полтавський губфінвідділ.

Помер Панас Мирний 28 січня 1920 року. Поховано його в Полтаві. Згідно з постановою уряду Української РСР в будинку, де жив письменник з 1903 року, утворено літературно-меморіальний музей.

МЕМОРІАЛЬНИЙ БУДИНОК-МУЗЕЙ ПАНАСА МИРНОГО, де він прожив останніх років свого життя, названій ім'ям видатного укрваїнського письменника, знаходиться в кінці вулиці.

Музей Панаса Мирного відкритий з нагоди 90-річниці його народження.

Тут були створені соціальний роман «Хіба ревуть воли, як ясла повні?», повісті «Голодна воля», «Лихі люди». Вершиною критичного реалізму письменника є соціально-психологічний роман Повія”, також написаний у Полтаві.

У будинку-музеї зібрані документи, фотознімки та картини, які висвітлюють зв'язки письменника з передовими діячами української культури. Гостями письменника були Леся Українка, М. Коцюбинський, В. Стефаник, М. Старицький, І. Карпенко-Карий, М. Садовський, М. Заньковецька. Панас Мирний приймав їх у цьому будинку.

У музеї експонуються особисті реч письменника: печатки з його монограмами, паспорт, домова книга, до якої рукою Панаса Мирного записані він сам, його дружина і сини.

Робочий кабінет письменника оформлено так, яким він був за життя письменника. Невелика кімната на одне вікно. Дерев'яне зручне крісло, чорнильниця, пенсне, олівці, рахівниця. У цій кімнат були написані десятки творів. Тут 28 січня 1920 року помер письменник.

В будинку-музеї показано, як вшановується пам'ять письменника в наші дні. Широко представлені матеріалі про святкування 100-річчя та 125-річчя з дня його народження, видання творів Панаса Мирного мовами народів СНГ і народів світу.

Похований письменник недалеко від будинку-музею — в Зеленому Гаї. У 1949 році на могилі встановлено обеліск з барельєфом Панаса Мирного. Скульптор пам'ятника В. Хома, архітектор Д. Гольдінов.

У 1951 році в Полтаві урочисто відкрито пам'ятник письменникові — бронзовий бюст письменника на гранітному постаменті. Автори пам'ятника — скульптори М. Вронський і О. Олійник.

13 травня. Саме в цей день народився видатний український письменник, Панас Мирний. Відтоді минуло 156 років. З цією датою співпала ще одна - вшанування лауреатів Полтавської обласної премії імені Панаса Мирного, яка була присвячена 150-річчю від дня народження видатного письменника-демократа Панаса Мирного (П.Я.Рудченко, 1849-1920)

В той по-весняному теплий і сонячний день на садибі Панаса Рудченка (справжні ім"я і прізвище письменника) збирається багато прихильників його таланту - представники громадськості міста, письменники, журналісти, вчителі, учні та студенти полтавських вузів. Відкриваючи торжества, директор музею Михайло Лисенко нагадав, що премія імені визначного письменника заснована до 150 - річчя від дня його народження обласною радою і відтоді ця добра традиція не порушується.

Кожного року літературно-меморіальний музей Панаса Мирного активно відвідують школярі Полтави та області, учні-екскурсанти з інших регіонів. Працівники закладу використовують різні форми науково-просвітницько роботи з тим, аби якнайповніше донести до юних сердець величчя творчості нашого славетного земляка, його безмежну любов до рідної Вітчизни, мудрого, талановитого народу.

Тут проходять літературні уроки, виховні години, зустрічі з письменниками, науковцями, лауреатами обласної премії ім. Панаса Мирного.

Відвідуючи музей, школярі оглядають й діючі тут виставки. Серед них нещодавно відкрита «Рукописи та переклади Панаса Мирного». Тут експонуються рукописні варіанти його творів, а також переклади «Орлеансько діви» Міллера, віршів Гейне, Фета, Тютчева, Некрасова, Огарьова, прози Тургенєва.

До уваги відвідувачів також виставка – «Збирач українського фольклору», приурочена до 160-ої річниці від дня народження брата Панаса Мирного – Івана Білика (Рудченка). Тут представлені рукописи відомого фольклориста, зошити з записами народних пісень та приказок, а також їх літературна та наукова обробка.

У музеї завжди людно, бо науковці закладу під керівництвом завідуючого Михайла Лисенка наполегливо працюють над безцінною духовною спадщиною письменника і розмаєм форм пропагують її громадськості.

Вшановано пам’ять Панаса Мирного і назвою вулиць в інших містах Укураїни. Ювілейна монета "Панас Мирний" присвячена 150-річчю від дня народження видатного письменника-демократа Панаса Мирного (П.Я. Рудченко, 1849-1920) - автора відомих реалістичних творів: "Хіба ревуть воли, як ясла повні?", "Лимерівна", "Голодна воля", "Повія" та інших.Вона продовжує серію "Видатні особистост України"

На аверсі монети розміщено зображення малого Державного Герба України в обрамленні гілок калини та стилізовані написи: УКРАЇНА, 2 ГРИВНІ, 1999. На реверсі монети зображено поясний портрет письменника, навколо якого розташовано стилізований напис: ПАНАС МИРНИЙ (П.Я.РУДЧЕНКО), роки життя: 1849-1920 та його факсиміле. Автори: ескізів - Олександр Івахненко, моделей - Володимир Атаманчук, Володимир Дем'яненко.

В останні січневі дні 1920 року письменника відспівували в Успенському кафедральному соборі – головному храмі Полтавської губернії, котрий підступно знищений і нині відбудовується.

З ініціативи наукових працівників літературно-меморіального музею Панаса Мирного пам’ять письменника вшанована за християнським звичаєм. У Святоуспенській українській православній церкві Київського патріархату по Панасу Яковичу було урочисто відправлено панахиду.

До пам’ятника Панасу Мирному на повір’ї його садиби-музею та на могилу письменника в Зеленому Гаю лягли квіти.

Вклонитися пам’яті корифея української прози приходять представники громадськості міста, учнівство, студенти міста, вчителі школи № 8 мені Панаса Мирного.


Список використаних джерел

1.         Єфремов С. Історiя українського письменства.—К.—1989.—С.233.

2.         Курочка Т. Панас Мирний - виразник дум і сподівань українців // „Новини Полтавщини”, 05.2005

3.         Остроушко Л.М. Полтава. Путівник. Х.: «Прапор», 1977

4.         Пам'ятн та ювілейні монети України // bank.gov.ua/Bank_mn/Coins/myrnyi.htm (5 КБ) · 21.10.2004



© 2010.