рефераты бесплатно
Рефераты бесплатно, курсовые, дипломы, научные работы, курсовые работы, реферат, доклады, рефераты, рефераты скачать, рефераты на тему, сочинения,рефераты литература, рефераты биология, рефераты медицина, рефераты право, большая бибилиотека рефератов, реферат бесплатно, рефераты авиация, рефераты психология, рефераты математика, рефераты кулинария, рефераты логистика, рефераты анатомия, рефераты маркетинг, рефераты релиния, рефераты социология, рефераты менеджемент и многое другое.
ENG
РУС
 
рефераты бесплатно
ВХОДрефераты бесплатно             Регистрация

Реферат: Організація підприємства дрібнооптової торгівлі „ХОДАК”  

Для того, щоб вибірка була орієнтована на довгострокову роботу з покупцями необхідно врахувати ряд факторів, що визначають якість роботи з покупцем. Т.к. критерії, що визначають потрібного нам покупця. Таким критерієм може виступати доход принесений підприємству в результаті продажу товару конкретному покупцеві. Однак варто враховувати і ряд інших факторів, таких як тривалість роботи з покупцем, середній обсяг замовлення, частота замовлень, стабільність замовлень.

Виходячи з цього складемо наступну вибірку по видаткових накладних:

·     покупець

·     кількість закупівель

·     дата першої покупки

·     дата останньої покупки

·     обсяг закупівель

·     доход від закупівель

Використовуючи дану вибірку визначимо частку принесеного доходу кожним покупцем у загальній сумі доходу. Відсортуємо дані по частці доходу в загальній сумі й одержимо рейтиг найбільш дохідних на наш погляд покупців. 

На малюнку представлений графік, що показує, що 30% покупців приносять 80% прибутку. Саме ці тридцять відсотків покупців є орієнтиром для формування асортименту. Для підтримка зв'язків необхідно направити частину рекламних зусиль на цих покупців.

Таким чином, виділення «лояльних» покупців є одним із самих могутніх інструментів при формуванні асортименту і цін. Також дозволяє направити рекламу окремо на залучення нових покупців і утримання старих.

ІНДИВІДУАЛЬНЕ ЗАВДАННЯ

Стратегічне управління пріорітетними напрямками реструктуризації виробничого комплексу

      Постійна мінливість ринкового середовища зумо-вила необхідність застосування стратегічного підходу до системи господарювання на підпри­ємстві. Стратегія — це генеральна комплексна програма дій, яка визначає пріоритетні для підприємства проблеми, його місію, го­ловні цілі та розподіл ресурсів для їхнього досягнення. Вона фор­мулює цілі та способи їхнього досягнення так, щоб указати підприє­мству певний (такий, що об'єднує всі його підрозділи) напрямок розвитку. За своїм змістом стратегія є довгостроковим плановим документом, результатом стратегічного планування.

     Стратегічне планування — процес здійснення сукупності сис­тематизованих та взаємоузгоджених робіт із визначення довгост­рокових (на певний період) цілей та напрямків діяльності підприє­мства. Основні його етапи показано на рис. 13.3.

      Першим, найбільш суттєвим і визначальним рішенням за стра­тегічного планування є вибір цілей. Основну ціль підприємства заведено називати місією. Вибір місії підприємства здійснюється з урахуванням дії чинників зовнішнього середовища.

      Виходячи із загальної місії підприємства формулюють його інші стратегічні цілі. Реальність та ефективність стратегії підприєм­ства буде забезпечено, якщо стратегічні цілі будуть: конкретними та вимірюваними; чітко зорієнтованими у часі (коли і якої цілі тре­ба досягнути); досяжними, збалансованими, ресурсно забезпече­ними; однонапрямленими та такими, що взаємно підтримують одна

одну. При цьому бажано встановлювати цілі для кожного напрям­ку діяльності підприємства.

      Після визначення місії та цілей починається діагностичний етап стратегічного планування. Першим важливим кроком є вивчення зовнішнього середовища. Аналіз зовнішнього середовища — це безперервний процес спостереження, вивчення та контролю дії зовнішніх щодо підприємства чинників із тим, щоб своєчасно та вичерпно визначити можливості й загрози для підприємства, тоб­то позитивну й негативну дію зовнішніх чинників — політичних, економічних, науково-технічних, соціальних, міжнародних тощо.

      Методи вибору генеральної стратегії можна розділити на дві групи: перша — за монопрофільної діяльності або за вузької но­менклатури продуктів та послуг, що пропонуються підприєм­ством (методи однопродуктового аналізу); друга — за диверси-фікованого виробництва (методи «портфельного» аналізу).

      З-поміж методів однопродуктового аналізу найбільш науково обґрунтованим є метод PIMS (Profit Impact of Marketing Strategy) уперше реалізований компанією «Дженерал електрик» за участю Гарвардської школи бізнесу на початку 70-х років. В основу мето­ду PIMS покладається моделювання впливу стратегічних чинників на показники ефективності підприємства (зокрема рентабельність капіталовкладень, валовий прибуток).

      Якщо метод PIMS та його моделі враховують дію як зовнішніх, так і внутрішніх чинників, то метод кривих освоєння, який будуєть­ся на залежності розмірів витрат на виробництво від його обсягу, відображає вплив лише внутрішніх чинників. Засадою методу є відома закономірність: зростання масштабу виробництва забезпе­чує економію певних витрат, розмір яких не залежить або мало залежить від зміни кількості одиниць продукції, що виробляється. До того ж в процесі освоєння виробництва має місце повторення операцій, формування навичок або динамічного стереотипу, що також веде до зменшення трудозатрат.

     Логічно зв'язаним із методом кривих освоєння виявляється ще один метод розробки стратегії підприємства — метод життєво­го циклу виробу (товару). За період свого існування виріб прохо­дить, як правило, чотири стадії: запровадження (освоєння), зрос­тання, зрілість, спад.

     Перед прийняттям стратегічного рішення щодо конкретного виробу проводиться ідентифікація стадії його життєвого циклу У процесі ідентифікації одну стадію відрізняють від іншої за допо­могою таких показників, як відсоток зростання обсягів продажу (виробництва), кількість конкурентів, темпи технологічних змін, частота модифікування виробу тощо.

      Для кожної стадії визначаються пріоритетні стратегічні напрям­ки та дії. Зокрема, на стадії зростання таким напрямком є марке­тингова діяльність (наступальна реклама та активне товаропросу-вання; поліпшення розподілу товару, ціноутворення, адекватне ре­акції попиту, тощо).

      У стадії зрілості на перший план висуваються показники ефек­тивності виробництва та комерційної діяльності (оптимальне ви­користання виробничого потенціалу, стандартизація комерційних процедур, поступове зменшення витрат на дослідницькі роботи щодо даного виробу). З метою якнайповнішого врахування дії зовнішніх факторів будується матриця, причому одним із показ-

ників, що її утворюють, є характеристика конкурентної позиції

даного виробу (табл. 13.4).

      Практично всі методи портфельного аналізу та вибору стратегії підприємства за умов диверсифікованого виробництва є матрич­ними. Використання цих методів відбувається за однаковою схе­мою: як правило, будується матриця, на одній осі якої розміщу­ються оцінки перспектив розвитку ринку, на іншій — оцінка кон­курентоспроможності так званого стратегічного центру господа­рювання (СЦГ). Визначають місію та цілі кожного такого центру, генеральну стратегію та її субстратегії. Стратегічні плани кожного СЦГ оцінюються центральним апаратом управління й визначаються основні показники стратегії підприємства в цілому.

      Головна відмінність різних матричних методів полягає в різних показниках, що їх використовують для оцінки привабливості рин­ку та конкурентної позиції СЦГ. Найпростішим (і найпоширені­шим) є метод, запропонований Бостонською консультативною групою (фірмою) — БКГ. Показниками, що формують оцінну мат­рицю за цим методом, є темп зростання та контрольована даним підприємством відносна частка ринку.

     З-поміж матричних методів відомим є також метод консульта­ційної групи «Мак-Кінсі», де за основні оцінні показники беруть конкурентну позицію СЦГ (слабка, середня, сильна) та приваб­ливість ринку (аналогічні три оцінки). За цим методом вивчають та аналізують специфічну дію на кожному ринку певної' сукупності

чинників. До них належать: місткість'та темпи зростання ринку;

динаміка рівня цін; частка контрольованого підприємством ринку; -циклічність попиту; тенденція зміни кількості конкурентів; концен­трація; переваги лідерів галузі; темпи зростання прибутків лідерів;

стан трудових ресурсів,

        З інших матричних методів визначення генеральних стратегій відомими є такі (у дужках вказано показники, що формують мат­рицю):

        • загальний стратегічний метод Портера (стратегічні переваги / стратегічні цілі);

        • метод консультаційної «групи Артур Д. Літлл» (стадія життє­вого циклу / конкурентна позиція);

        • метод консультаційної групи «Шелл» (потенційний ринок / по­тужність підприємства).

        Базова стратегія як генеральний напрямок є стрижнем страте гічного плану підприємства. Згідно з циклом розвитку підприєм­ства можна вибрати одну з таких базових стратегій:

        • стратегію зростання, що відбиває намір підприємства збільшувати обсяги продажу, прибутку, капіталовкладень тощо;

        • стратегію стабілізації — у разі діяльності підприємства за відчутної нестабільності обсягів продажу та прибутку;

        • стратегію виживання — суто оборонну стратегію, що засто­совується за глибокої кризи підприємства.

        У рамках відповідної базової стратегії можна вибрати один з кількох напрямків дій, які заведено називати стратегічними аль­тернативами (табл, 13.5).

        Реалізація базової та альтернативних стратегій забезпечується наступною їхньою конкретизацією та розробкою функціональних і ресурсних субстратегій.

       До функціональних стратегій (субстратегій) відносять:

       • стратегію науково-дослідних та експериментально-впроваджу-вальних робіт;

       • виробничу стратегію;

       • маркетингову стратегію.

       У групу стратегій ресурсного забезпечення включають:

       • стратегію кадрів та соціального розвитку;,

       • стратегію технічного розвитку;

       • стратегію матеріально-технічного забезпечення;

       • фінансову стратегію;

       • організаційну стратегію;

       • інвестиційну стратегію.

       Кожна субстратегія, як правило, містить; 1) цілі, умови та ос­новні напрямки діяльності в тій чи тій сфері, кінцеві результати за функціональними стратегіями або вплив на ці результати, що його забезпечує втілення в життя ресурсних стратегій; 2) порядок і послі­довність (у просторі і часі) вирішення

      У ринковій системі господарювання БП виконує дві важливі

функції: зовнішню (ознайомлення заінтересованих ділових людей із сутністю та ефективністю реалізації нової підприємницької ідеї) і внутрішню (відпрацювання системи управління реалізацією

підприємницького проекту).

      Конкретними цілями розробки БП як багатофункціонального

документа є:

      • налагодження ділових стосунків між підприємцем і майбут­німи постачальниками, продавцями та найманими працівниками;

        • проектування системи управління започатковуваним бізнесом у конкретній сфері діяльності;

        • своєчасне передбачення можливих перешкод і проблем на шляху до успіху організації власного діла;

        • формування та розвиток управлінських якостей підприємця-

        • перевірка життєздатності підприємницької ідеї ще до її прак­тичної реалізації.

       Загальна методологія розробки БП охоплює три стадії: почат­кову, підготовчу та основну. Початкова стадія є обов'язковою за умови започаткування нової справи; вона передбачає опрацюван­ня концепції майбутнього бізнесу. На підготовчій стадії формується інформаційне поле, оцінюються сильні і слабкі сторони діяльності фірми, формулюються її місія та конкретні цілі, розробляється стра­тегія й можливі стратегічні альтернативи. На основній стадії здійснюється безпосередня розробка конкретного БП.

       На зміст і структуру БП істотно впливають: цілі розробки БП;

аудиторія, на яку розраховано БП; сфера та розміри бізнесу; ха­рактеристика продукту бізнесу; фінансові можливості підприєм­ця. Типову структуру БП показано на рис. 13.4.

       Загальновживана логіка розробки БП підприємства (організації) передбачає послідовне здійснення таких дій:

       1) вибір продукції (послуг) для ринку;

       2) дослідження ринкового середовища для майбутнього бізнесу;

       3) вибір та обгрунтування місця для розміщення фірми, яка впер­ше розпочинає свою діяльність;

       4) прогнозування можливих обсягів продажу продукції (надан­ня послуг);

       5) визначення виробничих параметрів майбутнього бізнесу;

       6) розробка цінової та збутової політики;

       7) обґрунтування вибору організаційних параметрів фірми;

       8) опис потенційних ризиків і дій для їхньої мінімізації;

       9) оцінка фінансових параметрів бізнесу;

     10) узагальнення висновків з основних положень бізнес-плану.

Висновок

Хоча розглянуте мною підприємство має низьку рентабельність, але все-таки має величезний потенціал розвитку.  На сучасний момент діяльність підприємства не можна оцінити як оптимальну. Аналізуючи ранні місяці роботи підприємства можна сказати, що підприємство приносило реальний прибуток. Виходом з цього положення є ряд заходів, спрямованих на повернення старих покупців за рахунок більш якісного асортименту, ціновий і збутовий політики.

Асортимент ціни і збут – це три кити, на яких тримається торговельне підприємство. Успішна реалізація кожного з них окремо не дає ефекту, який можна було б одержати, увязав усіх трьох між собою. Т.о., залежність асортименту і цін виражається тим, що рівень закупівельних цін впливає на формування асортименту, а існуючий асортимент, його ширина і глибина впливають на установку відпускних цін. Ціна впливає на організацію збутової політики, а збут, у свою чергу, впливає на формування ціни. Також збутова політика повинна бути ув'язана з асортиментом, тому що побажання покупців формують асортимент, а реальний асортимент визначає способи ведення продажів.

Таким чином, керування формуванням асортименту, установкою цін і розробкою збутової політики необхідно здійснювати, з огляду на зв'язку між ними. Приймаючи в увагу постійно мінливу кон'юнктуру ринку, і асортимент, і ціни, і збут необхідно регулярно переглядати й оцінювати результат від уведення тих або інших змін. Для здійснення регулярного аналізу необхідно затрать і час і кошти. Але це дозволить досягти конкурентних переваг.

В даний час лише деякі торговельні фірми відносяться до формування асортиментній,  ціновий і збутову політику так серйозно, як це написано в більшості книг. Це дає їм визначені переваги – знати ринок, з найбільшою імовірністю пророкувати поводження попиту, завойовувати покупців і ін. Здобуваючи, таким чином, фінансову міць такі підприємства серйознішають перешкодою на шляху розвитку дрібних оптових фірм. У результаті чого дрібні фірми, що працюють у близькому сегменті, змушені знаходити обхідні шляхи.

З іншої сторони ринок у сфері оптової торгівлі продуктами харчування є дуже великим. Тут завжди можна буде знайти нішу або витиснути одного з багатьох конкурентів. Знання ринку, законів торгівлі головним чином визначають успіх підприємства.


Список літератури

1.   Про складський облік: законодавча база, інструкції і методичні рекомендації. –М.: БУКВИЦА, 1997 – 144 с.

2.   Брагин Л.А., Данько Т.П., Іванов Г.Г., і ін. Торговельна справа: економіка й організація. –М: ИНФРА-М, 1997. – 256 с.

3.   Бланк И.А. Керування торговельним підприємством . – М.: Асоціація авторів і издателейю ТАНДЕМ. Видавництво ЭКМОС, 1998. – 416 с.

4.   Лебедєв О.Т., Филлипова Т.Ю. Основи маркетингу. – Спб.: ИД «Мім», 1997.-224 с.

5.   Моррис Р. Маркетинг: ситуації і приклади. – М.: Банки і біржі, ЮНИТИ, 1996. – 192 с.

6.   Памбухчиянц В. К. Організація, технологія і проектування торговельних підприємств – М.: ІОЦ «Маркетинг», 1999.-320 с.

7.   Щур Д.Л. Договори в торгівлі – М: Видавництво Пріор, 1997.-112с.

8.   Щур Д.Л. Основи торгівлі. Оптова торовля. –М.: Видавництво «Справа і Сервіс», 1999. – 304 с.

9.   Эванс дж. Р., Берман Б. Маркетинг.-М.: Економіка, 1990.-350с.

10.       Юккель Х., Хеллер О. і ін. Довідник підприємця: роздрібна торгівля, оптова торгівля, вантажний транспорт, суспільне харчування і готельне господарство. – М.: Наука, 1994. – 592 с.

11.       Крюкова Е., Іванов С. Гадання на кавовому складі. (Хто складає прогнози продажів). КОМПАНИЯЮ 24 травня 1999 №18(66)

12.       Іванов К. знайдіть свого покупця. Ви і Ваш магазин №2 1999 стор. 23

13.       Гуменюк М. У результаті позитив. Ви і Ваш магазин №2 1999 стор. 22.

14.       Особою до покупця. Ви і Ваш магазин, №4 1999 стр 23.

15.       Індустрія корпоративного знання. COMPUTERWORLD РОСІЯ, 23 лютого 1999,  стр 28.


Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11


© 2010.